Спектаклі  →"Комедія про Іскремаса"(Укр.)

рот, обійняв і поцілував у лоб.

Був ранок. Важкий білястий туман слався по землі. У лощинах він лежав щільно, як сніг, на полях танув, клубів; а горбки і кургани височіли над ним, немов гірські вершини над хмарами.

Бричка з халабуду, як равлик, вповзала на горбок. Замість Пегаса в голоблях була руда шкапа. На козлах сидів Іскремас. Крися дрімала в халабуду.

Нагорі шкапа зупинилася перевести подих. Іскремас дивився на білий, в зелених вікнах світ, який залишився внизу.

- Подивися, як гарно, - сумно сказав Іскремас .- Крися, ти спиш?

З халабуду здалася заспана Крися.

- Володимире Павловичу, а куди ми їдемо?

- Як це куди? Що за дурне питання! - Він пожував губами, подумав. - А справді - куди? Гм ... Не знаю ... Але це все дурниця! Світ такий великий, невже в ньому не знайдеться місця для художника?

Іскремас поцокал на коня мовою, і бричка поволі рушила в дорогу.

... Тепер дорога тяглася по високому березі над річкою. Під білою пеленою туману води не було видно.

- Молочні ріки, киселевих берега, - сказав Іскремас .- Крися, вставай! Привал комедіантів.

Крися вилізла з халабуду.

- Я скуповувати? - Сказала вона, озирнувшись.

- Купатися. Тільки дивись, дитино, не

← Туди 80 81 82 83 84 85 86 87 88 Сюди →