Спектаклі  →"Комедія про Іскремаса"(Укр.)

під замок. Нагодуємо їх оселедцем, а водички не дамо. Враз дізнається, хто у нас бандити!

- Ой, Охрім, Охрім, - зітхнув голова .- При такій методі ми й опинимося головні бандити - ти і я.

- Я, може, і опинюся, - посміхнувся Охрім, - Але ви ніколи. Ви ж у нас святий чоловік.

Голова не посміхнувся у відповідь.

- Ти, кажуть, теж святий. До монастиря чогось ходиш. Це навіщо?

- А, брешуть люди, - відмахнувся Охрім.

З міста до монастиря рідко хто ходив, їздив. Навіть колія на дорозі заросла травою.

Охрім неквапливо увійшов в монастирські ворота. Ввійшов і зупинився, почувши пискляві голосу. Нахмурившись, писар відправився подивитися, хто шумить.

Прямо навпроти брами стояла церква - вірніше, полцеркві, тому що передньої стінки не було, всі висадило ще у вісімнадцятому році, коли по монастирю палили з гармат не то білі, не те червоні. Обігнувши цю церкву, Охрім побачив, що на монастирському подвір'ї серед почесних могил копошаться дітлахи. На пласкій, чорного мармуру могильній плиті лежала людина. У руках його, схрещених на грудях, стирчала свічка.

- Зі святими упокій! .. Зі святими упокій! - Хором кричали оточили могилу хлопчики й підстрибували в такт.

А дві дівчинки стояли

← Туди 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 ... 84 85 86 87 88 Сюди →