Спектаклі  →"Комедія про Іскремаса"(Укр.)

жити без мене?

- Та вже не пропаду. Заміж пійду. За хорошої людини.

- Хто тебе візьме? - Обурився Іскремас.

- А хоч хто, - сказала Крися, таємниче посміхнувшись, і озирнулася на своїх задрипаний кавалерів .- Захочу - Юрко, захочу - Іван.

Хлопчики суміщення потупились.

- Дурниці! - Крикнув Іскремас. - Марш на сцену! .. І ці двоє - теж! ..

... Репетиція була в розпалі - остання репетиція перед спектаклем. Уже висів завісу, а з-за нього долинав гул: публіка розсаджуються на лавках. Маленький оркестрик з трьох музикантів грав під сурдинку тихо-тихо - щоб тільки поставити акторам ритм.

Іскремас вів за своєю ступінчастою декорації строкатий хоровод вже загримований і одягнених акторів. Обличчя його сяяло. Сьогодні все виходило, все обіцяло удачу, і Іскремас був по-справжньому щасливий.

- Веселіше! Веселіше! - Командував він пошепки .- Але тільки т-ш-ш! .. Тихо ... Це ж репетиція! ..

- Охрім! - Покликали з глибини сцени. Біля трону стояла людина-однорукий, з порожнім рукавом, заправленим під поясок.

Писар підійшов і невдоволено спитав:

- Ти чого тут?

- Треба. Тобі на умі витребеньки, а в місті новина ... Анощенко заарестовалі!

- Брешеш! Я б перший знав-від Сердюка!

← Туди 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 Сюди →